Рада Європи вважає, що аби гарантувати рівноправність, жінок у європейській політиці має бути принаймні 40 відсотків. Нині ж ця частка не перевищує й 20 відсотків. У Німеччині й Франції дослділи причини цього. Саме часткою на рівні приблизно 20 відсотків представлено слабку стать у політиці Німеччини та Франції. Попри це ці країни вважають «мотором ЄС» у справі рівноправ’я жінок і чоловіків у політиці.
Впливовий паризький інститут Ifop вирішив дізнатися, що думають про жінок у політиці прості француженки та німкені. Зрештою, в Німеччині з осені 2005 року уряд очолює жінка, канцлер Анґела Меркель. У Франції навесні 2007-го в останній тур президентських виборів вперше вийшла також жінка, Сеґолен Руаяль. Ці обидві жінки-політики – вершина айсберга, що має однак дуже вузьке підґрунтя, вважають дослідники. Соціологи опитали по тисячі жінок у Франції та Німеччині. Виявилося, що як француженки, так і німкені в один голос твердять – обом країнам не вистачає жінок-політиків.
Інша стать – інший політичний стиль
Чверть опитаних хотіли б бачити більше жінок у політиці, розповідає Фредерік Дабі з паризького інституту Ifop: « Наше опитування показало, що жінки хочуть бачити більше жінок у політиці, бо очікують від цього іншого політичного стилю, ніж від чоловіків. Жінки робитимуть кращу політику, твердять багато опитаних. Бо вони є ближчими до народу, чеснішими, мають чітку, відкриту мову, зрештою жінки й компетентніші».
Схожої думки дотримуються, до речі, чоловіки й жінки в усій Європі. У цьому можна переконатися на основі «європейського барометра», опитування на замовлення Європарламенту. За ним, 83 відсотки жінок і 76 відсотків чоловіків у Європі переконані, що жінки в політиці могли б змінити політичний стиль. Поліпшити його, підтверджує німецько-французьке опитування.
Традиційний розподіл і особиста пасивність
Щоправда, коли йдеться про те, в яких галузях політики жінки найбільше потрібні, то передусім француженки, виявляються справжніми консерваторками, каже Фредерік Дабі: «Називаються такі політичні напрямки, як права жінок, виховання, сім’я, соціальні питання. А от зовнішня політика, економіка чи оборона залізно відносяться до пріоритетів чоловіків. У німкень це інакше. Дякувати слід пані Меркель».
Половина опитаних німкень могли б уявити собі власну політичну кар’єру, серед француженок – 35 відсотків. Головними перепонами для заняття політикою жінки в Німеччині називають передусім погане забезпечення дитячими садками. У Франції, де це – традиційно не проблема, політичній кар’єрі жінок заважає той факт, що політика там вважається непривітним для жінок тереном. Натомість багато француженок обіймають керівні посади в економічних і науково-дослідних структурах і в такий спосіб мають інші можливості впливати на суспільні процеси.
Утім, той факт, що жінки як у Німеччині, так і у Франції мало зацікавлені в політичній кар’єрі, шокував Од де Т’юн, засновницю Форуму жінок з економічних та суспільних питань. Вона переконана: «Сьогоднішня глобальна економічна криза демонструє, що нам потрібна рівновага між чоловіками й жінками на керівних посадах. Як у політиці, так в і економіці».
